З`явилася в нас можливість погасати по Карпатах. Казка під назвою «Поход в Карпати» почалася з того, що 13 вересня ми прибули до Львову (тікет тоді коштував ще 225 грн) та почали шукати, де ж відправляється автобус до Калуша (доволі дешево, 50 грн), квитки до якого ми взяли через велику павутину (тобто сайт bus.com.ua, чи як там його). Автовокзал знаходиться просто на площі перед залізничним вокзалом, та шукати його і не треба, але ми вирішили погратися в схованки та поперлися кудись у сторону центру. Нарешті ми його знайшли, доїхали без пригод до Калуша десь о 17:50. Але ось тут нас і чекала пастка. Як я й здогадувався, маршрутки до Осмолоди в 18:10 просто не було. А нам треба було дістатися до Осмолоди надвечір 13 вересня, бо ми мали дійти до села Бистриця через Сивулю за шість днів. Ну й що робити? Ось тут приводжу нитку маршруту, трек, ціни, розклад руху маршрутних таксі… Таксісти, як завжди, запросили втричі більшу ціну: та по 100 грн з кожного, тобто 700 грн за 70 км. Виходу в нас особо не було, тому ми спустили увесь свій „общак” у перший же день, або, точніш, вечір, та вперлися у маленьку тачку, взявши рюкзаки на руки. Дорога до Осмолоди дійсно якістю не відрізняється, і добру частину дороги таксист їхав зі швидкістю, мабуть, 12 км/г. Водій почав нам розказувати, де треба відпочивати «правильно» (тобто, там де є села, диско, клуби і таке інше). Коли ми йому сказали, що ми йдемо в похід в Карпати, він не зрозумів що це, і почав щось казати про шашлики… Нарешті – ми у Осмолоді!!! Темно, хоч в око стрель, ні фіга не видно, то ж фонарі — до бою, оченята разути, та уперед! Хвилин через десять перед нами виросли ворота, на яких було намальовано: Рекреаційне місце ур.„Трикутник”. Тут нас зустріли місцеві, які сюда приїхали поматрасити. Вони були дуже гостинні – показали, як нам завтра краще йти на полонину Середня уздовж р.Кузьмінець та подарували нам палаюче багаття. Це було дуже доречно, бо чогось зжерти шлунок хотів, безумовно, просто зараз.
День Перший, 14 вересня. Вихід з Осмолоди. Підйом до полонини Середня.
Наступний день почався з того, що я поліз фотографувати греблю, а опісля — у ліс, бо ще сподівався знайти щось таке, якусь незвичайну файну штучку, але знайшов лише мухомор.
близько від урочища «Трикутника»
Цього ранку я планував ще зарєєструватися у КСС, бо перший раз веду группу і все таке, хтозна, що може трапитись. Тож пішов я шукати тих рятівників. На КПП нас зустріла привітна жіночка, що якраз відкривала шлагбаум для робітника цієї служби. Він пообіцяв до нас згодом заскочити.
Збиралися ми недовго. Підійшов рятівник з КСС, занотував наші контакти. Загасивши вогнище, ми нарешті рушили з місця… і довгоочікуваний похід в Карпати почався — ми рушили уздовж річки Лімниця назад до с. Кузьмінець, де на нас чекав початок маршрута з жовтою міткою. Дорога в самій Осмолоді добра, але за селом починаються кочки, камінці… 
Повертаємо праворуч, йдемо уздовж р. Кузьмінець. Живописна місцевість, особливо у річки, та саме головне – з`явилося сонце! Це круто. У Карпатах… Далі присіли щось перехопити в альтанці, яка стоїть прямо біля дороги. Пару цукерок та — уперед! Осмолода засновувалася як селище дроворубів, тому тут багато рубленого лісу. Зустрічаємо грибників-місцевих, здоровкаємось, а небо затягує хмарами.
а оце приток Кузьмінця
і це теж він
Похід в Карпати, 1й день
та що там…
Десь у верхів`ях Кузьмінця
Дуууже добре маркування, без приколів
Дорога тут добра, де-не-де вона перетинає сам струмок Кузьмінець, але це не затримує ходу. Далі підйом стає дедалі крутішим, та що головне – дорога звужується, перетворюється спочатку на тропку, а згодом і тропка щезає. Як завжди воно буває, взагалі. Тут треба уважно дивитися на жовті мітки, та йти лише по ним. Невдовзі ми виходимо на полонину Середня, що між горами Висока та Середня.
а ось і полонина Середня
Тут по плану ми ночуємо, у джерела, яке більш схоже на яму з водою; добре місце для стоянки. Це джерело розташоване метрах в 50 від дороговказника, якщо спуститися трохи вниз по синьому маршруту, який веде до с. Стара Гута. У вогника в теплі я почав калякати свої нотатки та відразу ж зламався олівець.
Стоянка на полонині Середня
Згодом вже після вечері в мене чогось так нагрілися штани від вогнища, та я похлопав себе по нозі і заволав: „Ой, блін, ой-ой-ой, блін!” І після цього почався звичайнісінький треш, бо я чогось заіржав, і Андрюха, який саме робив масаж Оксані, теж почав реготати, і все почали сміятись, гучніш і гучніш, без кінця і без причини. Хтось якщо б пройшов повз нас, обов`язково подумав би, що тут подуріли усі. Але це була просто сміхотерапія. Це було просто ы! И еще ы! И еще ыыыыыыыыыыыы!!! Ггггг….та якесь насильство над пресом. Служники отеля „Мільярд зірок” надовго запам`ятали наш візит на цю поляну.
Висновки: Пройшли 10 км, температура надвечір десь біля 10С. Вода добра, стоянка добре захищена від вітру.
